Київському автобусу 85 років

Історія столичного автобусного транспорту бере свій початок з осені 1925 року, коли Київ отримав із Німеччини 10 автобусів фірми «Мерседес-Даймлер», пасажиромісткість яких складала 20 місць, 15 з них були для сидіння. Їх експлуатацію було доручено Лук'янівському трамвайному парку (тоді трампарк ім. Леніна). Автобуси фірми «Мерседес-Даймлер» експлуатувались з 1925 по 1934 роки.

Через деякий час кілька вагоноводів освоїли техніку водіння і технічного обслуговування автобуса. На початку грудня два автобуси уже були готові розпочати пасажирські перевезення. 10 грудня вони розпочали свій перший трудовий день. Ось як того дня про цю подію писала газета «Пролетарська правда»: «Сьогодні відкривається регулярний рух автобусів по маршруту: пл. 3-го Інтернаціоналу (нині Європейська) - вул. П'ятакова (нині Саксаганського). Рухаються автобуси цим маршрутом (туди і назад) 20 хвилин. Перший автобус виходить із парку ім. Леніна о 8 год. 10 хв., а другий - о 8 год. 50 хв. 30 грудня відкрився другий маршрут від трампарку до залізничного переїзду на Деміївці (нині район центрального автовокзалу). Постійно тут працювало також два автобуси. Історія зберегла прізвище одного з перших водіїв автобуса - це був Сергій Лебедєв. Упродовж наступного року уже були задіяні усі 10 автобусів.

Перший автобусний маршрут у первинному вигляді не зберігся. На теперішній час трасу першого автобусного маршруту частково дублюють автобусні маршрути №24 від Європейської площі до площі Льва Толстого та №38, який курсує по вул. Хрещатик на ділянці від вул. Б.Хмельницького повз Бесcарабську площу та площу Льва Толстого до вул. Саксаганського.

Упродовж 1929-30 рр. автобусний парк поповнився автобусами вітчизняного виробництва ПАЗ та АМО, а в 1932-33 рр. - автобусами ЗКС-8. На кінець 1933 року кількість автобусів різних марок уже складала 24 одиниці. У трампарку їм уже було затісно.

1934 року на вул. Боєнській (нині Івана Кудрі) з'являється вивіска «Автобусно-таксомоторна база № 1». Першим директором цього підприємства став Петро Борисович Моріце. Сюди й переїхала автоколона з трампарку. На кінець 1935 року кількість автобусів уже збільшилась до 57 одиниць, а 1937-го - до 80. Поповнення парку машин відбувалося за рахунок поставок вітчизняних автобусів ПАЗ та ЗиС-16. З року в рік автопідприємство набирало сил, але мирну працю транспортників порушила війна.

Після тимчасового гітлерівського господарювання Київ лежав у страхітливих руїнах. Розореним було і автопідприємство. Його відбудова важким тягарем лягла на плечі колишніх водіїв, що поверталися до мирної праці. Однак, багатообіцяючі перспективи розвитку автобусних перевезень, що відкривалися у повоєнні роки, не можна було розгортати на довоєнній, по суті тимчасовій, автобусно-таксомоторній базі. Мінавтотранс УРСР наказом від 25 червня 1946 року створює Київське міське автотранспортне управління та Київський автобусний парк (нині АП № 1) на вул. Васильківській.

Новий автопарк розпочав роботу з 30-ма відремонтованими автобусами довоєнних марок, одночасно розбудовуючи його і впроваджуючи передові технології обслуговування і ремонту рухомого складу. З року в рік в автопарку збільшується кількість автобусів і маршрутів, а також обсяги пасажирських перевезень: за 1950 рік було перевезено понад 8 мільйонів пасажирів, за 1955-й - 36 мільйонів, а за 1960-й - уже 50 мільйонів.

Інтенсивна розбудова міста потребувала адекватного розвитку усіх видів міського транспорту і, в першу чергу, автобусного.

1 грудня 1959 року наказом Мінавтотрансу УРСР у центрі промислової Дарниці на вул. Празькій на базі незакінченого будівництвом вантажного автопарку засновується Київський автобусний парк № 2. Слідом за ним, уже 1 січня 1960 року наказом Міністерства автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР на базі вантажного автопарку, розташованого на вул. Пархоменка (нині Дегтярівська), була створена база службового автотранспорту для обслуговування підприємств, установ та організацій міста легковими автомобілями й автобусами (пізніше цю базу перейменували в автотранспортне підприємство АТП-09111, а нині це АП № 8). Не минуло й трьох років, як Мінавтошосдор УРСР своїм наказом від 29 червня 1963 року у столичному районі Грушки на базі вантажної автоколони створює Автобусний парк № 3. Ще менше часу минуло до створення Автопарку №4 (тоді АТП 09124): він з'явився на карті міста 31 травня 1966 року в районі Святошина. 2 вересня 1967 року на житловому масиві Нивки стає до ладу автотранспортне підприємство 09125 (нині АП № 5).

Бурхливий розвиток міжміського автобусного сполучення столиці України з іншими столицями та містами союзних республік спонукав до будівництва на лівобережжі ще одного автопідприємства. 16 травня 1974 року воно стало до ладу під назвою Київське виробниче об'єднання автотранспорту 09122 (нині АП № 7). Йому було доручено обслуговувати маршрути до Росії (Москва, Орел, Желєзногорськ, Ростов-на-Дону), до Білорусії (Мінськ, Брест, Могилів, Мозир, Бобруйськ), до Молдавії (Кишинів, Тирасполь, Бєльци) та ряд міських.

Через два роки було розпочато будівництво ще одного автопідприємства. Для нього по вул. Полярній було відведено достатню земельну ділянку. Ще недобудоване автопідприємство напередодні Олімпіади-80 «квартирувало» туристичні ЛАЗи для обслуговування гостей столиці. 1 січня 1981 року закінчене будівництвом АТП 09126 потужністю 300 автобусів розпочало свій трудовий шлях (нині АП № 6).

В процесі експлуатації кожен з восьми автопарків освоював новий рухомий склад, вдосконалював технологічні процеси технічного обслуговування і ремонту автобусів. А 8-й автопарк навіть переїхав на іншу територію - вул. Сім'ї Хохлових.

Героїчну сторінку у свою історію вписали столичні автобусники у дні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: у лічені години вони вивезли (евакуювали) з Прип'яті та з Чорнобиля, з населених пунктів 30-кілометрової зони сотні тисяч людей.

На сьогоднішній день КП «Київпастранс» здійснює пасажирські перевезення за 70 автобусними маршрутами звичайного режиму та 57 автобусними маршрутами, що працюють в режимі маршрутного таксі. Крім того підприємство здійснює пасажирські перевезення на 25 маршрутах приміського сполучення.